Поради вчителям від психолога школи!
Поради вчителя В.І.Слуцького для покращення настрою
- Будьте оптимістами! Педагогіка - наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).
- Не забувайте головного: діти - істоти парадоксальні (дорослі - теж).
- Якщо в тебе з'явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.
- У відносинах з адміністрацією є така тактика: погоджуйтеся абсолютно з усім, що вам будуть радити чи наказувати, але робіть тільки те, що самі вважаєте за потрібне. І не тягніться до кар'єри. Пам'ятайте, що відмінність учителя від директора полягає в тому, що його легко зняти з роботи, а вчителя важко.
- Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "доброго дня", теж можна виховувати і піднімати собі настрій.
- Учитель повинен бути завжди у формі, завжди підтягнутим, завжди у гарному настрої. Користуйтеся правилом Д.Карнегі: "Якщо хочеш бути щасливим - будь ним".
- Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати. Пам'ятайте: думати - ваш головний обов'язок.
- Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу: "Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити".
- І на завершення коротка порада. "Учителю - будь людиною!"
- Не вимагайте від школи більше, ніж вона може вам дати. Школа - це частина життя дитини. У першокласників - велика, у випускників - менша... Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і після школи, тоді можливі шкільні невдачі не будуть такі руйнівні для її особистості.
- Вчителі - як і всі люди - різні. Не узагальнюйте і не переносьте свої незадоволення на весь колектив школи. Напевне, серед педагогів є ті, з ким ви обов'язково знайдете спільну мову.
- Під час виникнення неприємної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, запам'ятайте, будь ласка, що ви єдина людина, яка здатна виявити моральну підтримку. Ваше завдання - у школі прояснити ситуацію. А ось інші заходи краще вживати вдома, після спільного обговорення з дитиною.
- Приходячи до школи, обов'язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не особистих вражень учителів. Враження можуть бути дуже суб'єктивні, не варто покладатися лише на них. Постарайтеся отримати різнобічну інформацію про життя дитини й аналізуйте її самі.
- Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини у класі (школі), але й загальну атмосферу учбового закладу. Будь-які вчинки дітей обов'язково пов'язані з соціальним контекстом, у якому вони розвиваються. Не поспішайте робити висновки похапцем, не зрозумівши причин.
- Не сприймайте вчительську правоту апріорі. Зрозуміло, не потрібно обговорювати з дитиною тільки негативні якості (вчинки) вчителів, спробуйте в кожному явищі знаходити часточку корисного (позитивного), яка обов'язково присутня в ньому. Вчіть дитину цьому.
- Намагайтеся регулярно відвідувати батьківські збори. Якщо є можливість, попросіть класного керівника повідомити план зборів і їхню тривалість.
- На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов'язані з вашою дитиною, найкраще обговорювати під час індивідуальної бесіди з учителем. Правильним буде вибрати для цієї бесіди спеціальний час, оскільки після зборів повноцінна розмова може не вийти, якісь нюанси залишаться нез'ясованими.
- І останнє. Для того, щоб навчити дитину необхідним соціальним навичкам, батьки повинні не тільки розповідати про них, але й демонструвати на практиці. Подумайте, будь ласка, як бачить ваша дитина ваші ділові і особисті стосунки з учителями? Чи погодилися б ви, щоб вона будувала стосунки з іншими людьми, користуючись вашою моделлю? Якщо так - то вас можна привітати. Якщо ні - у вас ще є час, щоб щось змінити.
Психологічна підтримка в період підготовки та проходження ДПА та ЗНО
- Націлюйте
- Створіть для дитини сприятливі, комфортні умови, підготовки до складання іспитів.
- Підбадьоруйте дитину, хваліть її за те, що вона робить. Відзначте досягнення дитини.
- Хваліть свою дитину, особливо за самостійне виправлення помилок.
- Реально оцінюйте можливості своєї дитини і підтримуйте віру в успішне еавчання.
- Частіше говоріть дитині, що ви вірите в неї, у її сили, можливості; що в неї все вийде.
- Не ставте завищених вимог, не делегуйте дітям свої нереалізовані сподівання ("Мені свого часу не вдалось, отже ти повинен...")
- Не вимагайте від дитини більше, ніж від сагого себе.
- Спонукайте дитину до виконання шкільних завдань і додаткових задач.
- Контролюйте дитину . Але контроль повинен бути не авторитарним, а, швидше, авторитетним (як прояв батьківської уваги).
- Підтримуйте інтерес дитини до пізнання - обговорюйте разом із нею прочитані книги, покажіть власний інтерес до знань і навчання.
- Забезпечте дитині правильний режим дня, зоб уникнути перевтоми, допоможіть раціонально розподілити час між підготовкою та відпочинком.
- Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивної розумової напруги їй необхідна різноманітна їжа і збалансований комплекс вітамінів. Не забувайте, що риба, сир, горіхи, курага стимулюють роботу головного мозку.
- Не критикуйте дитину після іспиту.
- Вірте в успіх дитини. Якщо результати виявляться гіршими, ніж ви очікували, замість негативу (гніву, розпачу, докорів) знайдіть разом з дитиною інші шляхи досягнення мети, проаналізуйте помилки.
- Уважно вислухайте дитину - покажіть приклад доброзичливого спілкування.
- Подбайте про емоційний стан дитини та провідну атмосферу у сім'ї.
Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися уважно, сприймаючи загрозу всерйоз.
Насамперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, в яких виникає бажання дитини позбавити себе життя. Підліток може виказувати бажання померти, коли щось складається всупереч його бажанням (якщо батьки не купують йому того, що він просить, або не відпускають на дискотеку чи концерт). Те саме бажання дитина може виявити, коли батьки її карають або коли підліток намагається викликати у батьків почуття провини, створюючи відповідну реакцію, і скористатися цим у своїх цілях. Батькам необхідно проаналізувати, коли саме підліток повторить подібне висловлювання: чи говорить він про бажання померти в несподіваній ситуації, коли дивиться телевізор, розповідає про школу та своїх друзів; як часто висловлює бажання померти і за яких обставин.
За таких обставин необхідно терміново звертатись до спеціалістів – психолога чи психотерапевта.
Іноді думки про самогубство, по суті, являють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так, як і на інші висловлювання типу: «Я тебе ненавиджу», «Ви злі», «Я втечу з дому», «Я хочу жити у бабусі». Це особливо характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції. Підліткові необхідно дати змогу виразити свої почуття та обговорити їх. Слід зберігати самовладання, не дозволяти дитині маніпулювати батьками.
Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбачуваними чи спробою маніпуляції, батькам слід спробувати виявити ознаки небезпеки.
Якщо батьки помічають одразу декілька ознак (певні почуття, висловлювання, зміни в поведінці або характерні ситуації), то ставитися до цього слід дуже серйозно. Потрібно поговорити з дитиною про її почуття. Не пропонувати відповідей на серйозні питання, не говорити, чому вона/він не повинна/повинен відчувати того, що відчуває, тому що саме це може лише 2 посилити у підлітка почуття провини, безвиході та власної непотрібності. Необхідно прагнути, щоб підліток сам пропонував альтернативні рішення своїх проблем. Якщо ж виникають сумніви або невирішені питання, то необхідно звернутися до практичного психолога чи психотерапевта, дитячого психіатра тощо та попросити професійної допомоги.
Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування в родині. Всі ці заходи мають на меті підвищення самоцінності особистості дитини, коли суїцидальні наміри втрачатимуть сенс.
Для підвищення самооцінки дитини та повернення їй цінності життя доцільно вживати таких заходів:
• Завжди підкреслюйте все добре та успішне, властиве вашій дитині, – це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в майбутнє, покращує її стан.
• Не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог до навчання, досягнення певних життєвих цілей тощо.
• Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її справді люблять.
• Сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є, не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти.
• Підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її; знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність.
• Тактовно і розумно підтримуйте всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності.
• Майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї та однолітків, налагодити стосунки з протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.
Немає коментарів:
Дописати коментар